web analytics
Україна, 07801, Київська область, смт Бородянка, вул. Центральна 331, тел.: (04577) 5-34-44 e-mail: borrayrada@brr.gov.ua
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian

Історична довідка

1_3_20120326_1826274078Перша згадка про Бородянку як поселення під назвою Козятичі, підтверджена документально, датується 1190 роком. У 1240 році його знищили монголо-татари, проте згодом селище було відбудовано.

Достеменна історія  походження назви Бородянки невідома.

В 1362 році литовські феодали скористались роздробленістю Золотої Орди і приєднали Київську землю до свого князівства. Бородянський маєток на початку панування литовських князів належав Київській митрополичій кафедрі та монастирям.

Перша згадка в історичних документах про назву «Бородянка»датується 1509 рокому грамоті польського короля, якою підтверджується право шляхтичів Макаревичів на Бородянку. В подальшому Бородянка не раз ставала жертвою боротьби між поляками, українськими гетьманами та Москвою.

 

Після другого поділу Польщі в 1793 році Бородянка увійшла до складу Росії. І у 1866 році була утворена Бородянська волость. На початку ХХ століття у Бородянці нараховувалось 469 дворів з населенням 2850 осіб, працювала земська лікарня на 15 ліжок, земська поштова станція, однокласна церковно-парафіяльна школа, аптека, Сільський Банк, Позико-ощадне товариство, 16 магазинів та лавок. В селищі щомісяця відбувалися одноденні ярмарки. Діяла одна православна церква, одна римо-католицька каплиця, один єврейський молитовний будинок. Переважну більшість населення складали селяни.

Повалення самодержавства в 1917 році суттєво змінило життя волосного містечка Бородянки. Наступні 3 роки стратегічне розташування на шляху до Києва призвело до того, що бородянські землі стали ареною запеклих боїв за владу в Україні. Востаннє це відбулось влітку 1920 року між польськими та червоними військами.

На початку 20-х р1_1_20120326_1725592024оків, із введенням непу, в Бородянці було створено перші кооперативи, відкрилася крамниця Бородянського споживчого товариства. В 1922 році найбідніші селяни об’єднались в комуну «Праця», а у 1924 році в них з’явився перший на Бородянщині трактор «Фордзон».

За переписом населення 1923 року в Бородянці проживало 3907 чоловік і вона стає центром Бородянського району. Цього ж року вчителі зібрали більше 200 власних книг і відкрили сільську бібліотеку. В Бородянці з’явився народний театр на 400 місць, регулярно діяла кіноустановка.

У 30-х роках Бородянка, не зважаючи на статус райцентру, залишалась великим селом, більшість населення складали селяни, що працювали в колгоспі ім. Леніна.

В часи розкуркулення за межі України було вислано 30 родин. Кількість жителів, померлих у часи голодомору, встановити неможливо. Масове заховання жертв голодомору проводили на місцевому цвинтарі, де в 1990 році встановлено пам’ятний хрест.

В 30-х роках у Бородянці було відкрито школу медсестер, діяла семирічна та середня школа, будинок культури.

На фронтах Другої світової війни воювало 795 жителів Бородянки, 240 з них загинуло.

В 1957 році Бородянку віднесли до категорії селищ міського типу. З 1956 року почав курсувати автобус за маршрутом Бородянка – станція Бородянка. На 1970 рік селище стало великим районним центром із розвиненою інфраструктурою, в якому проживало 5110 чоловік. У 1971 році відкрилась нова триповерхова середня школа, працювала музична школа і професійно-технічне училище, дві бібліотеки з книжковим фондом на 55 тисяч примірників. У Бородянці діяли державний молокозавод, районне об’єднання «Сільгосптехніка».

Великий імпульс у розвитку селище одержало у 1974 році з початком будівництва філіал1_2_20120326_1421466288у Київського заводу “Червоний екскаватор”. У наступні два десятиріччя було розгорнуто будівництво багатоповерхових житлових будинків для працівників заводу та відбулась реконструкція центральної частини селища. Було споруджено триповерхове приміщення районного вузлу зв’язку, будинок виконкому районної ради, приміщення суду, універмаг, аптека, санепідемстанція, ресторан «Бородянка». У 1985 році на кошти екскаваторного заводу побудовано нову сучасну триповерхову школу на 1200 місць.

Вагомий внесок у розвиток селища також внесено агрофірмою «Відродження» (колишній колгосп ім. Леніна).  Свого часу було побудовано житловий масив для колгоспників, значно розширене виробництво за рахунок введення переробних цехів.

За матеріалами книги «Літопис рідного краю. Бородянщина» під ред. Б.П.Іченця