Демократизація суспільного життя після здобуття незалежності відкрила для громадян значно ширші можливості для виїзду за межі України. Проте набуття права на вільне пересування співпало у часі із глибокими структурними трансформаціями економіки, що супроводжувалися падінням рівня життя населення, зростанням безробіття, неповної зайнятості. В умовах відсутності розвинутих ринків капіталу і споживчих кредитів особи, які прагнули започаткувати власний бізнес, потребували стартового капіталу. Перехід до ринкової економіки створив новий споживчий попит на такі товари високої вартості як житло, автомобілі, побутову техніку та інше. Все це стимулювало трудову міграцію за кордон, яка наприкінці 1990-х рр. перетворилася на масове явище і джерело доходів для багатьох сімей. За оцінками, що базуються на обстеженнях Державної служби статистики, на початку нового тисячоліття за кордоном працювали понад 10 % працездатного населення. У наступні роки чисельність працівників‑мігрантів дещо зменшилася, проте залишилася значною і оцінюється на сьогодні в 2-3 млн осіб. Виїзд громадян на роботу за кордон перетворився не лише на найчисленніший, а й на найбільш значущий для суспільства міграційний потік, що має численні психологічні, світоглядні, культурні, політичні, економічні та інші наслідки. Породжені міграцією виклики та проблеми вимагають адекватних відповідей засобами міграційної, соціально‑економічної, зовнішньої політики, захисту прав людини.
Вплив трудової міграції на ринок праці неоднозначний. З одного боку, це – чинник, який послаблює тиск на нього. За розрахунками фахівців Інституту демографії НАНУ, за відсутності трудових міграцій рівень безробіття в Україні був би в 1,6 разу вищим за фактичний. Водночас, в регіонах масового відпливу мігрантів навіть нині, в умовах ще не подоланої кризи, спостерігається нестача медичних та педагогічних працівників, будівельників, зварювальників, водіїв, фахівців нафтодобування тощо. Найсерйознішу проблему становить «відплив мізків», що обумовлює погіршення якісних характеристик зайнятих. Хоча підготовка спеціалістів впродовж років незалежності не лише не скорочувалася, а й зростала, Перший всеукраїнський перепис населення 2001 р. зафіксував погіршення показників рівня освіти молодих поколінь. За оцінками експертів, в 1990‑ті рр. Україна втратила 15-20 % свого інтелектуального потенціалу внаслідок еміграції та переходу фахівців на роботи, що не потребували професійної праці та фахових знань.
Вплив на економіку. Заробітки працівників-мігрантів перетворилися на важливий чинник соціально-економічного розвитку України. За даними Національного банку, країна отримує понад 5 млрд доларів США приватних переказів з-за кордону щорічно, що співставне з 4-5 % ВВП. Зароблені мігрантами за кордоном кошти витрачаються передовсім на споживання. Вони мають велике значення для добробуту домогосподарств, проте інвестиційне їх використання незначне. За даними різних опитувань, до відкриття чи розширення бізнесу за рахунок зароблених за кордоном коштів вдаються лише 7-8 % мігрантів. Причина – в недостатніх для серйозних інвестицій сумах заробітків, недоступності дешевих кредитів, несприятливому для малого бізнесу інвестиційному кліматі в країні, впливу приватних трансфертів на зростання цін та імпорту. Зокрема, саме перекази з-за кордону значною мірою сприяли економічно невиправданому зростанню цін на нерухомість.
Вплив на соціальну сферу. Більшість мігрантів працюють за кордоном за наймом, проте, за даними обстежень, трудовий контракт мають лише третина з них, решта – усну домовленість. Причому лише половина тих, хто має контракт, охоплена соціальним страхуванням. Головна причина соціальної незахищеності – нелегальне працевлаштування (за даними обстеження Державної служби статистики, чверть заробітчан не мали жодних дозволів на проживання та працевлаштування в зарубіжній державі). Проте інколи позбавлені можливості скористатися своїми виплатами в соціальні фонди країн перебування й мігранти, які працюють цілком легально. На перешкоді – відсутність міждержавних угод про соціальне страхування. Для врегулювання питання пенсійного забезпечення українців, котрі працюють в країнах, з якими міждержавні угоди відсутні, а також тих, кого не охоплено соціальним страхуванням через нелегальну працю за кордоном, в Україні запроваджено порядок добровільного пенсійного страхування. Проте на сьогодні лише поодинокі мігранти скористалися такою можливістю. разі повернення в Україну, національне законодавство в будь-якому разі гарантує своїм громадянам мінімальні пенсійні виплати. Так само члени сімей мігрантів, які залишаються на батьківщині, отримують соціальні виплати на загальних підставах. Таким чином, основний тягар соціального забезпечення трудових мігрантів несе Україна. Це, по-перше, збільшує навантаження на соціальні фонди, до яких під час роботи за кордоном мігранти не роблять жодних внесків, по-друге, спричиняє втрату соціальних внесків, які мігранти сплачують в країнах працевлаштування, проте скористатися з них у більшості випадків не можуть, по-третє, – обмежує соціальний захист мігрантів через врахування їхнього страхового стажу лише в Україні. Останнє може спричинити бідність їхніх родин, а отже необхідність виплати адресної соціальної допомоги.
Вплив на політичну сферу. Внаслідок масштабності міграції, та непростих проблем, що її супроводжують, це явище все частіше фігурує у політичний боротьбі, використовується політиками як аргумент проти опонентів, або як засіб для набуття політичних дивідендів. Політизація міграції – сприяє виникненню додаткової напруженості в суспільстві. Мігранти, які працюють за кордоном, фактично виключені з політичного життя, не можуть реалізувати своє виборче право, що створює неабиякий простір і для фальсифікацій під час проведення виборів, і для маніпулювання громадами заробітчан.
Демографічні наслідки міграції. За даними обстеження Держслужби статистики 2008 р., 14 % трудових мігрантів не планують повертатися на Батьківщину, причому частка орієнтованих на постійне проживання поза Україною жінок-мігранток сягає майже третини. Перетворення значного сегменту тимчасової трудової міграції на стаціонарну є найбільш загрозливим її наслідком для демографічного розвитку. Проте, навіть у разі повернення всіх працівників-мігрантів на Батьківщину, демографічні втрати неминучі внаслідок порушення сімейних стосунків в результаті тривалої відсутності одного із подружжя, відкладених народжень або відмови від народження дітей, погіршення стану здоров’я внаслідок праці за кордоном.
9 вересня, чисельна, дружня, творча та різноманітна на майстерність, обізнана в традиціях, обрядах українського народу, громада Бородянського району відзначила 95-ту річницю рідного краю. В рамках святкування ювілею, відбулися різноманітні заходи на всі смаки та вподобання. Розпочалося святкування урочистою ходою центральною вулицею селища Бородянка. Під прапорами України, Київської області та Бородянського району очолили ходу керівники обласного та районного рівня, обласні, районні, селищні та сільські депутати, очільники територіальних громад Бородянщини, керівники підприємств різних форм власності та видів діяльності, освітніх закладів, ветерани району, учасники бойових дій, кращі спортсмени, народні та аматорські колективи, активісті та ЗМІ. Молодь тримала впродовж ходи унікальні самобутні вишиті рушники з різних сіл, що символізували єдність та співпрацю.
На центральній площі селища, під офіційне представлення ведучих вишикувалися усі учасники святкової ходи, гості та глядачі святкування річниці. Господарі свята, голова Бородянської районної ради Георгій Єрко та т.в.о. голови Бородянської районної державної адміністрації Валентин Корнієнко, відкрили офіційну частину урочистостей, привітали усіх присутніх та вручили спільні нагороди та подарунки найкращим мешканцям Бородянщини. З великої, святкової сцени висловили свої привітання та побажання почесні гості заходу: перший заступник голови Київської обласної державної адміністрації Андрій Анісімов, депутати Київської обласної ради Галина Єрко та Сергій Федорченко, директор департаменту агропромислового розвитку КОДА Сергій Шупик, які також вручили почесні відзнаки та нагороди.
Цього дня, з нагоди відзначення 95-ї річниці, відбувся етнофестиваль «Дерево роду», сповнений талановитими номерами, творчими здобутками, мелодійними виступами та яскравою демонстрацією традицій і фольклору українського народу. Під час фестивалю, бажаючі мали змогу ознайомитися з обрядовим дійством «Обжинки», що виконували творчі таланти сіл та селищ району. Крім того, територіальні громади району представили свої найкращі надбання, продемонстрували традиції та обряди, гостинно пригощали різноманітними смаколиками та розважали номерами гумору, пісні та танцю. Цікавим та видовищним подарунком до ювілеюБородянщини було встановлення рекорду України у категорії «Наймасовіша ліпка вареників» – традиційної, улюбленої багатьма бородянчанами страви. Адже рекорди, пов’язані з варениками стали для Бородянського району вже традиційними: на 85-ту річницю було встановлено рекорд в категорії «Найбільший вареник», на 90-ту – рекорд України в категорії «Найбільша кількість начинки». То ж і 95-та річниця не стала виключенням. А також, було встановлено рекорд України на заплетення найдовшої дівочої коси, яка символізує жіночість, красу та вірність прекрасної статті.
По закінченню показово-розважальних заходів, для мешканців району, гостей та усіх бажаючих, відбувся святковий концерт. Чисельну публіку на центральній площі радували своїми виступами, дарували яскраві емоції та незабутні враження запрошені зірки української естради та творчі таланти Бородянського району.
